|
У МЕНЕ ЖІНОЧЕ СEРЦЕ
У мене жіноча пам’ять, -
Нічого вона не забуває.
І те, що вже давно
Кинути треба було,
Вона, не знати навіщо,
В куточку десь зберігає.
У мене жіноче серце,
Нічого воно не покидає.
І те, що давно вже
Покинути мало, любить;
Воно невтомляючись,
Невстидаючись, просто: - любить.
У мене жіноча впертість,
Що важко її схилять.
У мене жіноча терпеливість,
І не зможете її подолать.
Я люблю безмірно,
І не можете таку любов
Від мене відібрать,
Бо, у мене жіноче серце
Що ніколи не перестає кохать.
СПАДЩИНА
Ми хотіли
Зірки з небесної площі позбирати...
До очей своїх сховати.
Ми хотіли сонце рукою доторкнути,
Теплоту його випити,
В серці затримати.
Темнота закрила
Зіроньки нашої долі,
Сонце червоним замалювали –
Тернову дорогу подали у спадщину.
ЛЕГКО ЗАПАМ’ЯТАЛОСЬ
Легко запам’яталось,
Но важко забути
Твої очі, що сіяють мов зорі,
І губи, і руки.
Легко запам’яталось,
Но важко забути
Твій голос співучий у ночі.
Легко запам’яталось,
Но важко, важко забути
Манири твої, слова і рухи,
Справді важко забути
Як тепло обіймають твої руки.
Легко полюбити,
Но важко розлюбити
Тебе, що захоплюєш інших своїм сміxом.
Прости мені:
Не розлюблю так легко,
Як легко дарую тебе віршем.
* * *
Мені хочеться нестати,
Щезнути,
Зупинить цю мить,
Не з жалю,
Не тривоги ради,
Але щастя ради яким моя
Душа горить, в цю мить.
Мені хочеться не чекати продовження,
Зупинити хочу цю мить,
Не тому бо не знаю
Що далі робить,
Але, бо не знаю
Чи щастя більше існує
Як ось це – в цю мить.
Мені хочеться мріяти про щось нове,
Щось краще за цю мить,
Але не знаю чи сильніші бажання існують
Як ці, що сповняються
Ось, в цю мить.
Мені хочеться, нарешті, зрозуміти:
Ця мить, - що вона є!?!
Чи то сповнення великих бажань;
Чи все моє життя – лиш одна мит
НЕ ГУДИ ВІТРЕ!
Не гуди вітре попід вікном, -
Чому сумую, я тобі не скажу.
Що у мене поранене серце,
Я нікому, нікому не покажу.
Не шуми вітре, не стукай об вікно,
Сьогодні не можу з тобою розмовлять,
У мене забрали спокій,
А я не знаю де його шукать.
Ти чуєш, вітре, йди, йди геть,
Мені треба вчитися по інaкшому жить.
Мені треба забувать і очі, і мрії,
Кожну щастям сповнену мить,
О, дай мені спокою вітре,
Йде від мого вікна, йди геть.
СТОЇТЬ ДІВЧИНА
Стоїть дівчина
На березі високоми,
Думка мов пісня лунає.
Навкруги темно,
Місяць десь сховався
І зірок немає.
Слухає дівчина
Ріку як шепоче,
Пісню техеньку співає:
»Чому я плачу?»
сльози втирає
і тихо співать починає:
»Ой, ти ніченько,
чарівниченько,
не смути моє
біле личенько.......»
річка зраділа,
краплі розсипала,
та й тихо промовила:
» Не плач милая,
не плач гарная,
доленьку свою ти знайдеш.
Іди туди, де серце кличе:
Там доля тебе чекає!»
(1985.)
ТИ МОЯ ДИТИНА
Ти моя родина,
Ти моя перша
І остання дитина,
Пісне моя....
Не кров’ю,
А сльозами моїми
Ти народилася,
Не молоком,
А жалем моїм кормілась,
Не щастям –
Тривогами живилась.....
Ти дитина моя,
Пісне розрадная,
Ти втіха остання моя....
УКРАЇНЦЯМ В УКРАЇНІ
Чи то твої думки,
Чи мої
Добре не складаються?
Чи то моя любов,
Чи твоя
Помилково розвивається?
Розкажи мені друже,
Розкажи брате,
Я сама цю таємницю
Не можи розв’язати.
Чи не мені цю країну,
Ту землю любити,
Красої її, теплом
Душу свою поїти?
Чи не мені у піснях наших,
(чи ваших!)
спокою собі шукати,
і кожне словечко
навік пам’ятати,
пам’ятати?
Чи не мені Тарасом і Франком
Пишатись,
У віршах Лесі Українки
Кохатись?
Скажи друже,
О, скажи брати
Чи не мені під звук бандури
Зітхати?
Одне від діда-прадіда
У спадщину дістала:
Україну треба у душі мати!
А ти думай:
Чи то мою любов,
чи твою
На добру дорогу
Треба навертати?!?
|
