|
Посмертна згадка
Блаженної пам'яті о. протоєрей Ярослав Лещишин
(1956-2009)
Отець протоєрей Ярослав Лещишин народився 25 квітня 1956 р. в м. Баня-Лука (Боснія) в родині Григорія і Анни, з дому Прихода, замешканих у с. Дев'ятина. Початкове навчання завершив у Дев'ятині й сусідньому селі Хорвачанах.
 Навчання в класичній гімназії Отців Салезіян почав у м. Крижівці, а закінчив у Українській Папській Малій Семінарії св. Йосафата в Римі.
Одразу після того в Римі студіявав філософію і теологію та захистив науковий ступінь маґістра.
На священика рукоположив його 15 травня 1983 р. у церкві Успіня Пресвятої Богородиці в Дев'ятині Владика Славомир Мікловш. Перша його душпастирська праця проходила до лютого 1984 року в Філядельфії (США). Після того до осені 1986 р. був духівником сестер Василіянок у м. Осієк. Згодом Владика Славомир признаачив його на духівника Духовної греко-католицької семінарії в Загребі, а одночасно і парохом у с. Липовляни, до якого він доїзджав.
Половиною 1987 р. о. Ярослав переноситься на тривалий час до Липовлян. Згодом він виконує довірені йому Владикою ще такі обов'язки: керівник Каритасу Крижевецької Епархії, канцлер Єпископського Ординаріяту, духівник в Семінарії, викладач….
14 березня 2009 р. в післяобідній час о. Ярослав, після праці в саді, пішов до кімнати, щоб пiдготовитись служити Святу Літургію… В ту хвилину несподівано покликав Його Господь до себе. Вістка про наглий, несподівий відхід улюбленого о. Ярослава застала його вірних у стані розгубленості! За короткий час ця тривожна новина засмутила велику частину людей в усьому світі…
Тлінні останки о. прот. Ярослава Лещишина були виставлені від 16 до 18 березня в домовині в церкві св. Анни в Липовлянах. Цілодобово біля нього чергували вірні й друзі.
Похоронні відправи розпочались о год.12: 30 обрядом Похорону священиків, при участі кілька десятків священиків греко-католицького і римо-католицького обрядів. Співали сестри Василіянки з Осієку.
О год. 14:00 Заупокійну Святу Літургію, при ще більшому числі дувовенства, семінаристів і сестер-монахинь, очолив Преосв. Владика Славомир Мікловш. Співав її з глибоким жалем церковний хор. Проповідь Владики Славомира, сповнену глибоким змістом, виголосив о.протоєрей ставрофорний Петро Рибчин зі Загребу, який був оповноженим Владикою провадити організацією похорону. Він прочитав вислані телеграми співчуття, з поміж яких і Надзвичайного і Уповноваженого Посла України в Республиці Хорватія Маркіяна Лубківського. Пращальні слова прозвучали з уст представників громади, а від імені Вікаріату для українців у Боснії і Герцеговині о. прот. ставрофорний Михайло Стахник. Від великої родини Покійного, окремо від 89-річної мами, що живе в Австралії, розпрощався його племінник о. Фелікс Фіґурек.
А тоді довжезна колона рушила вулицями місцевості до кладовища. Хрест і хоругви несли в українських одностроях юнаки з Культурно-мистецького товариства українців «Карпати».
У Липовлянах уже довший час не практикується, щоб супровoдили покійників крізь місцевість.Виняток для о. Ярослава зробив сам голова місцевого уряду Ст'єпан Марканович, який від хвилини його смерті до похорону ішов у всьому назустріч українській громаді.
Блаженної Пам'яті о. Я. Лещишин спочиває вічним сном поруч чотирьох наших священиків: о. Богдана Мизя, о. Стефана Матуса, о. Євстахія Легенького та о. Миколи Овада.
Протягом неповних 22 роки о. прот. Я. Лещишин зробив дуже багато для малої української громади в Липовлянах. Насамперед його старанням відновлено церкву, споруджено новий парафіальний дім, поставлено нову загороду, церкву освітлено прожекторами. Але згадане – матеріальна частина його праці. Духовна – її будуть довгі роки оцінювати наступні генерації. Він, насамперед, старався всіма силами, щоб наші люди, що так легко піддаються асимілації, а частина з них байдужі і до своєї батьківської віри, затримали свою традицію. Тому в місцевій школі один час був учителем релігії й української мови. З групою палких прихильників плекання рідної культури він причинився до заснування Культурно-мистецького товариства «Карпати», став активним його членом і радником. Допоміг в організуванні гастролей в країнах колишньої Югославії, Україні й Польщі. Приготовляв шевченківські академії, дописував до преси. День перед смертею взяв участь у шевченківському вечорі.
Отець ніколи не забув, що він син дбайливих і чесних селян, любив своє рідне село. Найближча його родина виїхала до Австралії, він це не зробив, бо бажав працювати на цих просторах серед знедоленого свого народу. Кілька років тому занедужав на хворобу серця, але не бажав піддатися підступній недузі. Він не вимагав, щоб хтось виконував поточні фізичні праці на церковній і парафіальній земельних ділянках, але сам їх провадив, що могло причинитися і до його здоровельного стану.
В нинішньому році українська громада Липовлян готується до визначного ювілею – 100-річчя існування парафії. Покійний Отець готувався до свята цілим своїм єством! За собою він залишив начерки книжки-хроніки села і парафії, яка мала вийти друком напередодні ювілею. Мабуть її ніколи не побачимо. Може Бог дасть докінчити початий ремонт спільної парафіальної і КМТ «Карпат» домівки…
Нехай Йому буде легка гостинна хорватська земля, яку він любив і шановував як і свою Боснію та Прабатьківщину Україну.
Вічна Йому Пам'ять!
П. Головчук
|
