 |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
 |
|
|
|
Вийшла друком книжка „Українського цвіту по всьому світу”
Нариси побудовано за спільною структурою на основі відповідей респондентів на запитання редакції. Спочатку наведено походження діяча, його освіта, сімейне оточення, спосіб переїзду за кордон. У людей, які живуть на етнічних землях – ставлення влади до своєї національної меншини. Далі розкрито внесок даної особи в науку та культуру країни її проживання, зв’язки з Україною та українською громадою в діаспорі, улюблений девіз (кредо) тощо. А на кінець – її заслуга в утримуванні і поглиблюванні національної ідентичності українців дома і у світі. Кожна людина – інша доля. Об’єднуючим елементом усіх є їх любов до батьківщини і переживання за її майбутнє. Редакція в передмові підкреслює: „Ця книга є першою із задуманого грандіозного проекту про українську діаспору. Адже в ній вміщено тільки 90 біографій, а наших видатних земляків за кордоном – мільйони” (с. 11). Книга відкривається п’ятьома вступними статтями: Станіслава Лазерника – члена Національної спілки журналістів, Любомира Мазура –генерального секретаря Європейського конгресу українців, Василя Боєчка – начальника Управління МЗС України з питань закордонних українців, Аскольда Лозинського – Президента Світового конгресу українців та Ірини Ключковської – директора Міжнародного інституту освіти та зв’язків з діаспорою „Львівська політехніка”. Кожному із учасників книги присвячено 2-4 сторінки тексту та 3-6 фотографій. Найбільшою кількістю представлені США – 15 нарисів, Росія – 13, Латвія – 11 та Канада – 7. Словаччина в довіднику представлена п’ятьома українськими діячами: Левко Довгович з Кошиць виступає як мистецький керівник і диригент Українського хору „Карпати” та голова Крайової пластичної організації Словаччини. Його дружина Олена Довгович – як заступник голови Пласту та постановник хору „Карпати”, Микола Мушинка – як голова Асоціації україністів Словаччини та Наукового товариства ім. Шевченка в Словаччині, Мирослав Сополига – як етнолог, музеолог та директор Музею української культури в Свитнику, а Микола Неврлий із Братислави – як вчений-славіст та літературознавець. Із Словаччиною частково пов’язана теж біографія голови Світової федерації українських жіночих організацій (1992-2000) Оксани Бризгун-Соколик, яка до 1945 року жила в Братиславі, а нині мешкає в Канаді. Чеську республіку представляють в довіднику троє людей: Віктор Райчинець із Праги, голова Української Ініціативи Чеської Республіки та головний редактор часопису „Пороги”, Валерій Кулацький з Хомутова (мати якого походить з Лютини біля Собінова на Пряшівщині) – заступник голови УІЧР та підприємець Іван Реґа – уродженець Закарпаття, співвласник чеського транспортного підприємства „REGABUS”, яке щотижня виконує шістнадцять регулярних автобусних рейсів в Україну. З Чехією пов’язана і біографія художниці Катерини Кричевської-Росандіч, яка в часі війни вчилася в художньо-промисловій школі в Празі, а нині живе і працює в США. П’ятьома українськими діячами представлена Сербія: Борис Варга із Белграду – журналіст, балканський кореспондент української служби „BBC” (Бі-Бі-Сі) та оглядач сербського тижневика „Vreme”, Мирослав Калинюк – голова Української національної ради в Сербії, Мирослав Гачок з Нового Саду – секретар Української національної ради в Сербії та голова Товариства української мови, літератури і культури „Просвіта”, , Євген Кулеба із Кули – директор видавництва „Рідне слово” та головний редактор журналу такої ж назви, Іван Терлюк – журналіст, публіцист та перший голова Товариства української мови, літератури та культури в Новому Саді. З ними пов’язана й біографія Славка Бурди із Загреба – голови Союзу русинів і українців Хорватії та заступника голови Європейського конгресу українців. Із Польщі в довідник потрапило четверо людей: владика Володимир – єпископ, Греко-католицької Вроцлавсько-Ґданської єпархії, Остап Лапський – поет з Варшави, Михайло Лесів – професор Люблінського католицького університету та Василь Назарук – старший викладач Варшавського університету. Майже всі вони мають лемківське коріння. З Лемківщиною пов’язані й родовиди дальших трьох людей, представлених на сторінках книги: визначного вченого-медика Василя Антонова, який живе і працює в Москві, о. Дмитра Блажейовського, що на весь світ прославився своїми вишиваними іконами та скульптор Ореста Миска (син славного скульптора Емануїла Миска), який нині живе і працює в Латвії. В „Додатках” до книги подано зразки творчості поетів і художників, представлених на її сторінках. Про призначення видання упорядники заявляють: „Книга передається всім учасникам проекту, бібліотекам культурних центрів, посольствам, земляцтвам України та за кордоном” (с. 273). Отже, вона має більш-менш репрезентивний характер і достойно репрезентує незначну частину української еліти за кордоном. Віримо, що в короткому часі привітаємо і дальші випуски цього цінного видання. Як підкреслив А. Лозинський, в сучасності кожен третій українець живе і працює за межами своєї батьківщини. Отже, і справді – українського цвіту по всьому світу. 24. 04. 2009. Микола Мушинка
|
Під такою назвою Український видавничий центр „Світ успіху” в Києві наприкінці минулого року видав великоформатну книжку на крейдяному папері із паралельними текстами українською та англійською мовами . Книжка, видана на високому поліграфічному рівні, містить 90 нарисів про життя і творчість визначних представників української культури за межами України із 24 країн світу та майже понад чотириста високоякісних фотографій, переважно кольорових.