|
Монографія сім’ї Ляхович
Цими днями у Сремскій Митровиці з друку вийшла книжка Петра Ляховича "Монографія сім’ї Ляхович"
Автор вишукує історичні дані про своїх предків з кінця ХІХ століття та через генераційну низку пов’язує з життям нащадків.
Ляховичі походять з Галичини але міграціями, які відбувалися кінцем ХІХ століття, шукаючи кращого життя, перши прибувають на простори Боснії, а потім 1952 року Іван і Марія Ляхович, батьки автора цієї книжки, досилилися у передмістя Інджії, a потім до Сремської Митровиці. Через оповідяння про сім’ю Ляхович можливо ідентификувати і багато інших українських сімей, які мали подібну долю. У великій мірі книжка передає життя Івана і Марії Ляхович і їхніх нащадків. Вона значна з причини, що Ляховичі багаточисельна сім’я, яка дала вагомий внесок збереженні української мови, літератури і культури на простарах колишньої Югославії. Надалі, через портретне описування сім’ї, читачі можуть багато дізнатися і про діяльності товариства «Коломийка» як і про багато культурно-просвітних активностей протягом багатьох років, які провадять кожного з сім’ї Ляхович. На той спосіб читачі отримують цілісний пергляд, не тільки про предків і нащадків сім’ї Ляхович, але й про громадсько-політичне оточення, в якому сім’я Ляхович проживала. Книжка також значна як покажчик чисельних культурних заходів, в яких велику а часто і ведучу роль мають саме члени сім’ї Ляхович. Так можемо прочитати про найвищі грамоти за збереження української світової індентичності, які вручені членам цієї сім’ї з боку найвищого уряду України.
Батько і мати збагнули значіння освіти, і тому своїх дітей спрямовували осягнути чим більший ступінь освіти.
Вони всаджують їм основні моральні вартості, яких діти, сьогодні вже дорослі люди. Дослідно дотримуються. Всаджують їм любов до своєї рідної мови, національної свідомості, а найбільше до релігії.
Всі, без винятку, мають гарні голоси і багато інших здібностей, включаються до культурно-просвітньої праці, де б не знаходилися. Даровиті, працьовиті і відкритого серця, осягають надзвичайних успіхів у всіх галузяк, а окремо можемо наголосити їхнє уміння літературного висловлювання, взагалі нахил до писання та надзвичайну музичну обдарованість.
Монографія буде цікавою багатьом читачам, через багаточисельність членів цієї сім’ї, і через факт, що багато генерацій пізнають хоч когось з сім’ї Марії і Івана Ляхович.
Монографія значна і через те, що автор, Петро Ляхович, третя дитина у сім’ї Івана і Марії, на одному місці представляє кілька генерацій, і буде добрим початковим матеріялом для майбутніх генерацій, які, через цю монографію, зможуть слідити (збагнути-дізнатися) не тільки життя членів сім’ї Ляхович, але й культурно-просвітні, також і громадсько-політичні відбування у місцях, у котрих вони жили а проживають і сьогодні.
Агнетка Балатінац
|