Оля Ґралюк

ІВАН СВАТОК

(1931- 1993)

У понад столітньому існуванні українського населення на боснійських просторах, у поодиноких періодах з'являються люди, які сильно впливають на національне життя свого народу, наполегливо працюючи на «народній ниві», без огляду на жертви, яких прийдеться зносити.

Таким діячем, який розгортав свою діяльність між українцями у Боснії в 60-70-х роках минулого століття був Іван Сваток.

Іван Сваток народився 1931 року в селі Детляку біля міста Дервенти. Батько також називався Іван, а мати називалася Марія з роду Якимович. Його юні літа пройшли у Дервенті, де вчився і закінчив Учительську школу. Одружився з Анною Цвітковіч. Мали троє дітей - Томислава, Андрея і Бранкіцу. В міжчасі у Сараєві осягнув високу політичну освіту. Замешкали у Прняворі.

Мої спогади на Івана сягають в далекі дитячі роки, коли він як учень часто забігав до нашого дому. Тут з моїм батьком Антоном довго говорили. З неабияким зацікавленням він розпитував про різні події з історії України, про долю і недолю українського народу, а окремо нашої гілки у Боснії та на просторах колишньої Югославії. Мого батька уважали «начитаною людиною«, був відомий своїм патріотизмом, завзятістю у громадській та прицерковній праці і був дуже радий перенести свій досвід і своє знання молодшим.

Про Івана Сватка пишу не тому що ми родичі, але тому, що ця людина на це заслуговує! Відважуюсь на це, бо сама була свідком та активним учасником не одної події в нашому житті на цих просторах. Пишу, бо зараз, 30-40 років пізніше, можу краще оцінити його великий внесок до вирішення деяких дуже значних і важливих потреб нашого життя.

  Щоби зрозуміти обставини в яких прийшлось йому розгортати свою діяльність, треба мати на увазі що після Другої світової війни довго тривали несприятливі часи для українців у Боснії. Зв'язків з Україною не було, а контакти з українською діаспорою на Заході, внаслідок позиції Югославії, були небажанні. Книжок, журналів не було. Свідомі наші активісти і священики були переслідувані. А під кінець 50-их років кількох наших священиків засуджено та ув'язнено. Страх запанував в українських оселях.  Внаслідок того будь-які форми організованого громадською життя були припинені.

Під цю пору не було ані власної світської інтелігенції. Ці, які здобули вищу або високу освіту, цуралися свого походження і задля власної безпеки стали назавжди втраченими для свого народу.

Іван Сваток різнився від них! Він був свідомий українець і відважний патріот! Маючи певну позицію у партійних колах на рівні Республіки Боснії і Герцеговини, де формується політика і закони, він намагався впливати на політику щодо національних меншин загально, а окремо української національної меншини.

Він намагався освідомлювати українців у напрямі плекання самоповаги, усувати страх, який їх огортав з причини важких і несприятлвивих умов життя у комунізмі. Радив як користатися законами і правами що їх національні меншини мали; як організовано діяти плекаючи рідну мову, культуру, традиції, звичаї...

В часі його політичної діяльності здійснено чимало того, що покращало життя і положення наших людей у Боснії:

- засновано Союз національних меншин у 60-их роках:

- відновлено діяльність українських культурно-мистецьких товариств;

- у школах почало організоване навчання української мови:

- організуються з'їзди українсько-русинської молоді - студентів і учнів середніх шкіл. На тих з'їздах проходили курси рідної мови, історії, етнографії, танців і співу, але й національного освідомлення. Творилася молода свідома інтелігенція, яка мала стати провідником народу;

- по Радіо Баня Лука, вперше в нашій поселенчій історії, залунала українська мова і пісня, ми слухали вістки про наше життя і події в нашому оточенні;

- не маючи власних фахівців, на ініціативу Івана Сватка до Боснії прибули режисер, хореограф, учитель музики, мовознавці...

Це лиш коротке налічування найважливіших осягнень і здобутків, які здійснені намаганням і авторитетом, але і сміливістю Івана Сватка. Йому в цьому допомагало чимало однодумців, серед яких на перше місце треба висунути о. Олександра Біляка, грекокатолицького пароха в Прняворі.

Моя остання зустріч з Іваном Сватком була 1993 року у його домі. Саме я вернулася з України, де їхала з дітьми на відпочинок з цієї нашої тодішньої воєнної хуртовини. Він лежав вже важко хворий. Біля нього було Святе Письмо, радіо-приймач та вірна дружина Анна. Принесла я йому образок Матері Божої Зарваницької. Поцілував його і важко зітхнув! Переважно я говорила. бо йому, з хворими легенями, не вистарчало сили і повітря. Радів що Україна стала самостійною, що його онуки мали щастя побувати в рідному краю. Рівночасно журився долею боснійських українців, які так важко терпіли у цій війні...

Незабаром після того на 63-у році життя, Іван помер. прийнявши перед тим Святі Тайни. Похорони відбулися на місцевому кладовищі у Прняворі. Хоча ще того 1993 року навкруги йшли завзяті бої, на його похорони прибуло чимало людей різних національностей. віддавши йому належну пошану. Похорини відправляв місцевий грекокатолицький парох хрестоносний протоієрей о. Петро Овад, який виголосив гарну прощальну проповідь.

Іван Сваток лишив по собі монументальний пам'ятник - свої діла і приклад як треба жити і з повагою відноситися до кожної людини та любити і шанувати своє рідне. Також і як треба дати свій внесок для потреб народу за своїми можливостями і здібностями.

Хай пам'ять на цю шляхетну та видатну людину йде з роду в рід!

Баня Лука - Прнявор, 27 жовтня 2004 р.

[Home] [Statut] [Events] [Related links] [Bibliography] [Humor] [Photo Galery] [From Our History] [Our Literature] [We will never forget them] [o. Dmytro Stefaniuk] [o. Stefan Pitka] [Ivan Heric] [Vasylj Strehaljuk] [Antin Ivahnjuk] [o. Petro Ovad] [Ivan Svatok] [Billboard] [Contact us] [Buy our books]