 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
 |
|
|
|
|
До 100-ліття народження Юрія Шерегія (16.01.1907. – 01.06.1990) Цього року сповняється сто років від дня народженя Юрія ШЕРЕГІЯ, визначного діяча на полі українського театрального мистецтва і засновника першого українського професійного театру «Нова сцена» на Закарпаттті, драмтурга, резисера, актора але й історика, активного члена товариства «Просвіта», невтомного члена та керівника молодіжної організації «Пласт». Народився Юрій Шерегій 16 січня 1907 року на Закарпатті в родині священика - народовця. Таким чином мав змогу сприймати духовні багаства і традиції рідного народу, вечорниці з кужелем, вишиванням, чудовими співами, іграми, Святий вечір з вертепом і колядуванням... Це все в його мистецькій душі залишило глибокий слід і вплинуло на ціле його жіття, яке він присвятив рідному українському народові. Ґімназію закінчує в Ужгороді, студіює в Празі. Зрозумівши значення театру у суспільному житті та відродженню національної свідомости, вже в ужгородській ґімназії 1925-26 роках реалізує постановки п'єс принагідних програм в «Пласті» та в товариствах «Кирило-Мефодієвського братства» і «Культура», а в Празі із братом Євгеном, за фахом музикознавцем, засновує драматичний гурток «Верховина», котрий пригортав та обєднував молоді патріотичні сили. Своїми гастролями значно впливали на піднесиння патріотичного духу українського народу, що і була для Юрія Шерегія основна мета його невтомної праці через ціле його життя. Повернувшись на Україну із братом та друзями розгортає широку діяьність на народній ниві, завдяки організації «Пласт» та Укр. театру «Нова сцена». За це став підозрілим для властей і зазнавав багато перешкод. Бурхливі роки Другої світової війни примусили Юрія, покідати Закарпатську Україну, втікати, зупиняєтся в Югославії а далі перебирається до Праги, відтак до Львова, Пряшева, і на решті до Братіслави, де із родиною залишаєтся до кінця свого життя. Незважаючи на великі житєві труднощі, він і далі завзято і пожертовно працює на культурній ниві на добро свого народу. На Урочистому вечорі пам’яті Юрія Шерегія який відбувся 18 січня 1997 року в Ужгороді, про його життя і діло промовляли відомі науковці і дослідники в галузі культури, а Левко Духнович подав такі дані: Протягом свого життя і мистецької діяльности, Юрій Шерегій здійснив понад 255 постановок, з того 200 музичних вистав, відіграв 129 ролей українських і світових класиків. Настудіював хореографію 28 народних танців, написав 32 драматичних творів, переклав з української на словацьку і навпаки 28 драматичних творів переважно опер і оперет, виховав ниску акторів. Написав різні спогади про «Пласт» і «Просвіту». Його унікальна праця «Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року», вийшла з друку заходам директора Енціклопедії української діаспори, др. Василя Маркуся з Чікаґа., 1993 року в Пряшеві. Оцінючи вагомість наперід згаданого і незгаданого великого діла, Державна адміністрація Закарпаття заснувала Премію Обласної Ради в галузі театрального мистецтва імені братів Юрія і Євгена Шерегіїв. Валеріян Ревуцький сказав так: «Сам Юрій своєю невтомною працею для України створив собі сам невмерущий пам’ятник!» Маючи на увазі вище сказане, ми і не були свідомі яке щастя і честь мали Українці Боснії, коли в 1968 році, стараням Івана Сватка до нас прибув відомий режісер із Братіслави Юрій Шерегій. В той час, в наслідок складних обставин, в яких жили наші люди, тут володіли непевність, культурний і духовний занепад, гасла самоповага до свого рідного. Коли Юрій Шерегій, ця скромна людина, прибув до Прнявора, він своєю працею зробив такий рух, якого ми собі тепер не можемо уявити. Був це здвиг відродження. Почалося працею над історичною драмою «Маруся Богуславка», М. Старецького. Треба підчекнути, що загальному успіху цього культурного здвигу у Прняворі своїм авторитетом і конкретною працею дав о. Олександр Біляк, тоді парох прняворський. Одні почали вивчати свої ролі, інші шили і вишивали різноманітні костюми, ще інші виготовляли реквізіти, сцену. Танцюристи вивчали народні українські танці із часів козаччини. Музиканти вивчали музику, пісні, де велику допомогу дав відомий музикознавець і диригент Іріней Тимко із Нового Саду. Все це робили наші люди від наймолодших до тих похилого віку. Кожний старався дати свій внесок по здібностях. Премієра відбулася дуже успішно 18 серпня1968. Зростала самосвідомість, гордість на своє походження, та охота до дальшої праці. На запрошення Товариств ім. Т. Шевченко з Прнявора та Баня Луки, режісер Ю. Шерегій протягом 15 років, в літну пору, приїжджав до нас і жертвував для нас свій час. Він поклав на сцену цілий ряд історичних та сучасних п’єс. У Прняворі: «Мати наймичка», «Вечорниці», «Гануся», «Ніч під Івана Купала», «Пісня вірності», «Пошилися в дурні», «Сканполо», «Тигоморський рай», а в Б.Луці від 1971 року: «Іван Сірко», «Тарас Бульба», «Запорозька Січ», «Ой не ходи хрецю на вечорнеці», «Сорочинський ярмарок», «Пошились в дурні», «Безталанна», «Назар Стодола», «Танґо для тебе». В Тернополі - Козарац приготовив комедію із співами і танцями «На першій гулі» С. Васильченка. Праця цієї для няс дорогої людини не обмежувалася постановкою п'єс. Працюючи над тими п'єсами ми вувчали історію України, культуру, звичаї.... Виучуючи ролі вчилися по українськи читати, писати, а навіть деякі вперше вивчили мову... Відвідували із гастролями осередки де живуть наші люди в Боснії, Хорватії, Воєводині, де нас дуже тепло із зворушенням принимали. Можна сказати, що ці поїздки, товаришування, підносили дух, зміцнювали наші громади а і наших акторів, танцюристів, співаків, музикантів, майстрів сцене, членів управи. Але найголовніше було це, що ми рівночасно в усіх тих осередках, майже не свідомо сіяли зерна любови до рідного народу. Про свою діяльність в Боснії Юрій Шерегій написав «Спогади», своєрідну історію в три томи. Це, як нам стало відомо, передано до музею в Україні. Варта знати, що у цій галузі культурної праці в Боснії брали участь майже цілі родини, що мало позитивний вплив і давало перспективу нашій громаді. Виростали у товариствах нові, свідомі генерації, збагачені знанням, створювалася гарна перспектива для Українців Боснії. На жаль, остання війна на Балканах, майже цілком знівечила працю цієї працьовитої і відданої людини. В наслідок війни частина наших людей і молоді розсіялися по світі, але якраз праця в Товариствах і наука якої набиралися від Шерегія, допомагала їм пристусоватися до нових обставин життя, нестратитися, та навіть ставати провідниками в нових середовищах. І ми тут на цих просторах ще по сьогодні черпаємо - користаємося знанням що здобули від нашого великого вчителя, який глибоко вплинув на нашу свідомість. Маємо надію, що Товариства імені «Тараса Шевченка» в Баня Луці і Прняворі, в котрих роками працював світової слави режісер Юрій Шерегій, на достойнім рівні відзначуть 100-річчя народжиння невтомного діяча за добро Українського народу Боснії. Ольга Ґралюк Павлишин «Українська матиця РС» - Баня Лука, Боснія Подаємо фотографії, які найкраще проілюструють вагомість праці Юрія Шерегія між українцями Боснії.
Учасники оперети “Сорочинський Ярмарок” - сидять по середині Юрій Шереґій, Євген Павлишин, Іриней Тимко
П’єса “Запорізька Січ”
П’єса “Тарас Бульба”- З ліва Юрій Шереґій, Євген Павлишин, Павло Телєґа
Пам’ятка з пошиття костюмів для прем’єрі “Маруся Богуславка”- З ліва А. Ґралюк, Л. Приймак, С. Семак, Я. Вовчук, стоять М. Свідерський, о. Біляк- 18 липня1968 р.
“Маруся Богуславка”- Марія Павлишин Ошті, Павло Петришин
„Маруся Богуславка“ – “Козацький танец”
Учасники п’єси “Запорізька Січ”
“Маруся Богуславка”- Марія Павлишин Ошті, Богдан Гемон
„Мати наймичка“
|
